Пишу тобі цього листа, хоча мені б хотілося порозмовляти
з тобою особисто і наодинці.
Але я знаю, що для цього в тебе завжди бракує часу. Вчора
вранці, наприклад, Я довго чекав, поки ти прокинешся, щоб разом з тобою
побудувати плани на прийдешній день, додати тобі сили і впевненості для
нелегких справ. Але ти відвертався, щоб хоч на декілька хвилин продовжити свій
сон.
А потім у тебе просто не було часу: вмивався,
старанно чистив зуби, прискіпливо одягався, ретельно причісувався… Останній
погляд у дзеркало, і ти підійшов до дверей. На якусь мить, коли твій погляд
натрапив на Біблію, Я подумав, що ти хочеш прочитати Моє Слово. Але ти пішов,
щільно зачинивши двері.
Протягом дня Я знову і знову намагаюся зав’язати розмову
з тобою. Чекав цієї миті. Ти пам’ятаєш сніданок: смачна їжа, запашний
чай — це все від Мене. Однак ти навіть не подумав про це, не кажучи вже про
слова вдячності.
Після поживного обіду ти тяжко зітхнув, а Я стояв поруч і
чекав, що саме зараз ти розкажеш про наболіле, про те, що пригнічує душу, і
попросиш допомоги. Але якась думка, очевидно дуже важлива для тебе, відволікла
твою увагу, і думки закрутилися, шукаючи виходу.
Словом, для тебе проблем вистачало завжди. Вони
кожного дня навалювалися на тебе таким тягарем, що перекреслювали все інше.
Тобі ставало дуже важко. Чому ж ти не звертався до Мене?
Пам’ятаєш, недобра звістка захопила тебе зненацька? Я
в той час був біля тебе. Я так хотів висушити твої сльози і навіть намагався
зробити це по-Своєму: послав тобі легкий, теплий вітерець, птахів, щоб вони
веселим щебетом і співом відволікли тебе від гірких думок; сонячне проміння,
голубе небо… — все це для тебе. Але ти вже вкотре нічого не зрозумів, не
заговорив зі Мною.
І навіть увечері, прийшовши з роботи — не згадав про Мене.
Нашвидкоруч повечеряв, увімкнув телевізор і телепрограми надовго захопили тебе.
Невже вони цікавіші, ніж спілкування зі Мною? Невже важливіші і ті проблеми,
які не покидали тебе ще й увечері?
Ти втомився за день — Я тебе добре розумію. Не
звинувачую за те, що майже у знемозі впав у ліжко. У такому стані важко
молитися, думати про духовне, але Я все ж надіявся на це, бо в якусь мить в
тебе промайнула думка про Мене. Але це вже було крізь сон, який швидко
заволодів тобою. Ти ж не опирався. А Я так чекав… Хотів разом з тобою згадати
про день, що минув, проаналізувати його.
Повір: Я би потішив тебе, заспокоїв твій біль… Але ти не
захотів…
То ж коли настане новий день, згадай про Мене. Пам’ятай,
що Я завжди поруч з тобою.
Немає коментарів:
Дописати коментар